МОЛІ́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням молитися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука і життя, 8, 1958, 50); * У порівняннях. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Олесь Гончар, II, 1959, 150).
2. Дія за значенням молити; прохання, благання. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій… Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 350).