МОЛІ́ЛЬНИК, а, чол. Той, хто молиться. Отець Василь.. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільпиків (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 8); Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (Олесь Гончар, II, 1959, 204).
МОЛІЛЬНИК
Тлумачення слова