МОЛЕБЕНЬ

МОЛЕ́БЕНЬ, бня, чол. Коротке богослужіння за щасливе закінчення справи, за здоров’я, благополуччя кого-небудь. Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу [волі], В другий бік повелів дмухнуть (Іван Котляревський, I, 1952, 163); Відомо, що рух повсталих на чолі з Залізняком почався з молебня в Мотронинському монастирі поблизу Черкас (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 96); — Більшовики не вірять у бога і перемагають, а ми правимо йому молебні, кадимо фіміамом, щоб заступився за святую Русь, і все надаремно (Петро Панч, В дорозі, 1959, 77).