МОКРІ́НЬ, і, жін., розм.
1. Вогкість, дощова погода. Важко було їм голодним стояти в степу просто неба в пронизливий осінній холод і мокрінь (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 532).
2. Що-небудь мокре, вологе. Якийсь дідок, потягуючись, вийшов [на терасу], Сів біля мене — також на мокрінь — І закурив (Максим Рильський, II, 1960, 77).