МОКРЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Трохи мокрий (у 1 знач.); мокруватий. Вільно чвалав [Орест] по мокренькій жорсткій долівці [шахти] (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 347).
2. Пестл. до мокрий 1. Піймали щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 43).