МОГИЛКИ́, лок, мн.
1. діал. Кладовище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає (Словник Грінченка); Десь далеко, ніби на могилках, коло тих чорних куп, бреше на місяць лисиця (Григорій Косинка, Новели, 1962, 178).
2. етн. Те саме, що проводи 2. Було, прийде [Параска] між люди на одну годину, сумна, наче з могилок (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 113).