МОГІКА́НИ, кан, мн. (одн. могікан, а, чол.; могіканка, и, жін.).
1. Вимерле плем’я північноамериканських індійців; представники цього племені.
2. перен. Останні або найстаріші представники когось, чогось. В Сполуч. Штатах імперіалістська війна проти Іспанії 1898-го року викликала опозицію «антиімперіалістів», останніх могікан буржуазної демократії.. (Ленін, 22, 1950, 266); Я почав догадуватися, що та гарна, добра пані була не хто інша, як Марія Костянтинівна Заньковецька. А недавно, після розмови з могіканом нашого театру Іваном Олександровичем Мар’яненком, і зовсім у цьому впевнився (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 45); В давнину весь острів [Хортицю] вкривали п’ятсотлітні дуби, серед яких вирізнявся дуб-могікан, що всох у 1871 році (Вітчизна, 4, 1967, 205).