МО́ДУС, у, чол.
1. лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної і кількісної характеристик посилок.
2. філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах. Навіщо перекладати такі слова, як модус і субстанція..? Хто не розумів ніяк цих слів, той і в перекладі їх не зрозуміє (Володимир Самійленко, II, 1958, 373).
3. книжн. Спосіб чого-небудь. Талановитий митець дає людям не тільки свою «модель» світу, а й свій художній «модус» його пізнання (Не ілюстрація.., 1967, 326).
4. політ. Норма чогось.
▲ Модус вівенді, книжн. — у міжнародному праві і дипломатичній практиці — назва тимчасової, звичайно короткострокової угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору.