МОДЕРНІ́ЗМ, у, чол.
1. Занепадницька течія у буржуазному мистецтві й літературі. Значна частина аргентінських композиторів підпала під згубний вплив європейського атонального модернізму (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 130); Для соціалістичного реалізму неприйнятна умовність, яка панує в мистецтві буржуазного модернізму (Про багатство літератури, 1959, 18).
2. Один із найреакційніших напрямів у сучасній релігійно-ідеалістичній філософії, який проповідує оновлення католицьких догм у дусі нових вигадок буржуазної філософії імперіалізму (т. зв. інтуїтивізму, волюнтаризму).