МО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мочити. Борців не лякають пригоди: Шлях, мочений кров’ю та потом. Нас виведе в панство свободи, Не нині, не завтра, так потім! (Павло Грабовський, I, 1959, 367);
// у знач. прикм. Вони [хлопчики] не повмирали ані від простуди, .. ані на голодний тиф, хоч зимою жили не раз моченим бобом (Іван Франко, IV, 1950, 303); На двох блюдах принесли Секлета й Зінька печеню й яблука мочені (Андрій Головко, II, 1957, 48).
МОЧЕНИЙ
Тлумачення слова