МЛИН

МЛИН, а, чол. Споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та ін. енергії. Порожній млин і без вітру меле (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 187); Водяні млини, попритулювавшись до високого каміння, поховавшись під зеленими вербами, крутять день і ніч чорними колесами (Нечуй-Левицький, I, 1956, 51); За городами, мабуть, біля мосту, важко чмихав паровий млин (Андрій Головко, II, 1957, 18);  * У порівняннях. [Вітровий:] У нього язик, як млин, нікому слова не дасть сказати… (Олександр Корнійчук, II, 1955, 214).
♦ Лити воду на млин чий див. лити.