МЛЯВО.
1. Присл. до млявий 2. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Він говорив мляво, стомлено і коротко (Яків Баш, Надія, 1960, 131); Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 109).
2. присудк. сл., діал. Млосно. Наче у піч ускочила Христя, так у садку було душно і мляво (Панас Мирний, III, 1954, 348); Було тихо, сонячно і мляво (Олесь Гончар, Новели, 1949, 39).