МЛІТИ, млію, млієш, недок.
1. Бути в стані млості (у 1 знач.). А надто той рибалонька, Жвавий, кучерявий, Мліє, в’яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Тарас Шевченко, I, 1951, 165); [Маруся:] Тобі б тільки щебетати та мліти від солодких речей!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 95); — Здається, любов’ю називають оте сидіння увечері в парку, .. коли він сигарету смокче, а вона мліє, схилившись йому на грудну клітку? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 128); * Образно. Ніч, тиха, тепла літня ніч, стояла над землею, виблискуючи зорями, мліючи у своїй розкоші… (Панас Мирний, IV, 1955, 57).
2. Знемагати від болю, глибоких переживань. Нехай душа болить і мліє з мук страшних, Сльоза ж не скотиться на вії! (Володимир Самійленко, I, 1958, 96); — А самі аж мліємо в розпачі: ну, що тут робити? (Андрій Головко, I, 1957, 472); Мати впадає — не спить біля сина, Мліє душею, бо хвора дитина (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 165);
// Ставати нечутливим; терпнути (про руки, ноги, пальці тощо). Ноги мої мліють, але я біжу… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 418); Мить — і дівчина вже на турніку.. Високо гойдається, бовтає ногами, сміється. Але довго так їй не втриматися — руки мліють (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 160).
3. Утрачати свідомість; непритомніти. Врешті він почув, що мліє. — Стій… не можу… — шепнув він, опускаючись додолу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357).
4. Знемагати від високої температури, спеки. [Один негр:] Які пишні наші ліси, облиті гарячим сонцем, де од тепла мліє душа і тіло! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 449); Мліє [бабуся] біля самовара і лічить денну виручку (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 82); * Образно. Вогка земля мліла в гарячому золоті сонячного проміння, вільна від тіней і холодків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 296); Мліло, густо пахло чебрецем і врожаєм повне літо (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 530); * У порівняннях. Важкі колоски жита замислено хилились вниз, не ворушились, не шепотіли, ніби й вони мліли від спеки (Олександр Копиленко, Сусіди, 1955, 69).
5. кул. Упрівати. Каша вже давно мліє (Словник Грінченка).