МІЗКОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що мізкуватий. От дід і почав думать, що робить (він був дуже мізковитий) (Україна сміється, I, 1960, 320); В ній [школі] колись він пізнавав премудрість.. і вважався мізковитим (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 50).
МІЗКОВИТИЙ
Тлумачення слова