МІЖУСО́БИЦЯ, і, жін. Незлагода, внутрішній розбрат, війна між якими-небудь суспільними групами або особами в державі (переважно у феодальній). Використовуючи феодальні міжусобиці на Русі, половці посилили напади на руські землі і особливо на Придніпров’я (Історія УРСР, I, 1953, 89); Вже не вугликами-жаринка ми жевріла міжусобиця-сварка, а багаттям палала (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 399).
МІЖУСОБИЦЯ
Тлумачення слова