МІ́ТКО, рідко. Присл. до міткий. [Коваль:] Рушнице моя, гаківнице!.. Стріляй же мітко, влучай хвацько (Марко Кропивницький, V, 1959, 21); * Образно. Оком і словом стріляєш ти [дівчино] мітко (Іван Франко, X, 1954, 76); Цю взаємодію [поезії й життя] схоплював він [Т. Шевченко] гострим оком своїм поетичним так мітко й безпомильно, немовби перед ним увесь час побільшуюче скло стояло, а він би V теє скло дивився (Павло Тичина, III, 1957, 123).
МІТКО
Тлумачення слова