МІ́ТКА, я, жін.
1. Знак, зроблений на кому-, чому-небудь. Той не сталевар, хто розпеченою сталлю не мічений.. Кажуть, що раніше з цієї мітки починалося життя на заводі (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 288); — Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 243).
2. Дія за значенням мітити1. Мітка [атома] найпростіше досягається добавкою незначної кількості радіоактивного ізотопу (Наука і життя, 5, 1959, 21).