МІСТИК

МІ́СТИК, а, чол. Той, хто схильний до містики, хто вірить у надприродне, в чудо. Він знав, що Єремія — чоловік з м’яким серцем, плохенький, полохливий, ще й до того містик, прилюбний до грошей (Нечуй-Левицький, III, 1956, 395); І хоч Бабенко загалом не був містиком, проте в слово «доля» вкладав щось таємниче, майже містичне (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 207).