МІСТО 1, а, сер.
1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті (Марко Вовчок, I, 1955, 287); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста з метою його благоустрою (Олександр Довженко, I, 1958, 25).
2. заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач.). Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 10); — Я трохи полежу, а ти побіжи на місто та купи хліба… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 133).
3. заст. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.). І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Тарас Шевченко, II, 1953, 19); Колись я мала той дівочий звичай, Як покидала край який надовго, Збирати квіти з наймиліших міст (Леся Українка, I, 1951, 102);
// Місце (у 7 знач.). З царем самим, либонь то знався [магнат], В дугу усякого він гнув, Аж поки то якась Зозуля Кого із міста не зіпхнула (Панас Мирний, V, 1955, 288).
МІСТО 2, спол., діал. Ніби, наче, неначе, немов. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Марко Вовчок, I, 1955, 216).