МІСТЕЧКО 1, а, сер. Зменш.-пестл. до місце. В Люборацької коням богослова і містечко знайшлось в стайні (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 86); Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко для гнізда (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 32); — О, так! Мій батько дуже впливова людина.. — Він мені давненько містечко приготував (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 120).
МІСТЕЧКО 2, а, сер.
1. Селище міського типу переважно на Україні та в Білорусії. Вільшана, або Ольшана, містечко Київської губернії, Звенигородського повіту (Тарас Шевченко, I, 1951, 148); Містечко розташувалось у балці форми кривулястого рогу і, мабуть, тому й прибрало назву «Кривий Ріг» (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 297); За рікою, на високому березі, розкинулось невеличке сибірське містечко Бійськ (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 331).
2. Група житлових або службових будинків, об’єднаних за своїм призначенням. На мальовничій околиці Моринців розташувалось лікарняне містечко: центральний корпус, амбулаторія, допоміжні приміщення, парк для відпочинку хворих (Хлібороб України, 1, 1964, 39).