МІСЬКИЙ

МІСЬКИ́Й, а, е. Прикм. до місто 1. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 154); Коли Мічурін з’явився в президії на сцені міського театру, зал завирував такими оваціями, які й не снились ніколи найвидатнішим артистам (Олександр Довженко, I, 1958, 496);
//  Який відбувається в місті. Від початку міських боїв у мінометній роті Брянського сталося чимало змін (Олесь Гончар, III, 1959, 237);
//  Власт. місту, жителям міста. Перед нею, неначе з того світу вернувся, сидів її милий Василь, та ще став і кращий, .. вся постать якась панська, міська (Нечуй-Левицький, I, 1956, 106); Сільська дячиха не розумілася, очевидно, на делікатних міських звичаях і йти з візитою не мала й гадки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 364); Крайні одразу ж помітили чужого чоловіка в міській одежі та в окулярах (Андрій Головко, II, 1957, 304);
//  у знач. ім. міський, кого, чол. Той, хто живе у місті. Отой міський зняв пенсне і, витягши хустку, протирав скельця (Андрій Головко, II, 1957, 169).