МІШКУВА́ТО. Присл. до мішкуватий. Певне, людина, протягом десятиріч звикаючи до військової форми, так уже потім і не здобуває смаку до цивільного одягу, і він завжди обвисає на ній, сидить якось мішкувато (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 533); Товстун оглянувся, уздрів крізь віконце зелену кофточку і, якусь мить повагавшись, мішкувато посунувся з машини (Олекса Гуреїв, Через замети, 1961, 24).
МІШКУВАТО
Тлумачення слова