МІШЕЧНИК

МІШЕ́ЧНИК, а, чол. Той, хто займається мішечництвом. Після третього дзвінка потяг постояв ще стільки, щоб кондуктори і залізничні охоронники встигли висадити мішечників із їхніми клунками й мішками, і тільки тоді рушив (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 142); Легко проскакую під вагоном на другий бік поїзда, де людей значно менше і, разом з кількома мішечниками, вилажу на буфер, а потім і до тамбура (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 179).