МІ́РНИК, а, чол., розм. Той, хто міряє землю; землемір. У зв’язку з відсутністю землевпорядних сил не можна відмовлятися від проведення цієї роботи спрощеним способом, силами колгоспних мірників, колгоспного активу (Радянська Україна, 30.I 1946, 1).
МІРНИК
Тлумачення слова