МІ́РНИЦЯ, і, жін. Те саме, що мірка 2. Де Настя — там і Гнат… Копають у пана буряки — він своїми буряками досипає її мірниці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23); Він, товариш голова, не стояв осторонь, тягав мірниці з зерном, аж йому шия наливалася кров’ю (Олесь Гончар, Південь, 1951, 143).
МІРНИЦЯ
Тлумачення слова