МІРКУВАТИСЯ

МІРКУВА́ТИСЯ, ується, недок., безос. З’являтися в думках, уяві; уявлятися. [Павло:] Бач, мені тоді міркувалося, що на чужині нема ні людей, ні попів, а скрізь тільки одна пуща, нетрі та бескети… (Марко Кропивницький, II, 1958, 238); — Чи український люд визволяти від панів правиться Косинський, а чи себе лише визволити прагне і від Острозького, та й від Корони! — міркувалося Наливайкові (Іван Ле, Наливайко, 1957, 50).