МІРКУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням міркувати. — Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 320).
2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання. Коли бачив [батько], що син.. готовий від великої довіри до батька сказати що-небудь таке, чого, може, і не слід би, як підказувала батькові інтуїція, говорити з міркувань партійної конспірації, він сам навмисне ухилявся від такої розмови (Андрій Головко, II, 1957, 585); Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування (Іван Ле, Право.., 1957, 40).