МІРЧУ́К, а, чол. Міра зерна, яку беруть за помел. Давид одсипав мірчук (Андрій Головко, II, 1957, 30); Дома мати останнє зерно роздирає на жорнах, щоб не дати мірошникові чотирьох фунтів мірчука (Михайло Стельмах, I, 1962, 128).
МІРЧУК
Тлумачення слова