МІНОВИ́Й, а, е. Стос. до міни (див. міна 3). Крім грецьких міст, скіфи підтримували мінові зносини з фракійськими племенами на Дунаї (Нариси стародавньої історії УРСР, 1947, 142); В цю епоху [в середню пору бронзового віку] дволезові сокири набули значення мінової грошової одиниці (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 100).
▲ Мінова вартість див. вартість 3.
МІНОВИЙ
Тлумачення слова