МІНО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мінувати;
// у знач. прикм. Із закладеними мінами. У селі, в полі, на лінії мінованої зони, навколо горбка, де причаїлись кулеметники, почали вибухати гарматні набої (Микола Трублаїні, I, 1955, 77); Танки мчали мінованими дамбами (Радянська Україна, 1967, 9. V, 2).
МІНОВАНИЙ
Тлумачення слова