МІНО́Р, у, чол.
1. Музичний лад, звуки якого утворюють малий тризвук із забарвленням суму, журби. Існує багато типів ладу, але найпоширеніші з них — мажор і мінор (Мистецтво, 4, 1962, 23); Концерт для фортепіано з оркестром фа-мінор був написаний [В. Золотухіним] ще в студентські роки (Мистецтво, 6, 1965, 34).
2. перен., розм. Смутний, журливий настрій. — Дозволь, ти щось сьогодні занадто в мінорі? (Олесь Донченко, V, 1957, 512).