МІНІСТЕ́РСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до міністр і міністерство. — Коли міністерську теку бере до рук чесна людина, то всім легше живеться (Гнат Хоткевич, I, 1966, 153); Переслідуваний нуждою, Мічурін, нарешті, не витримав і через два з половиною роки почав сам оббивати пороги міністерських канцелярій, наражаючись на глузування чиновників через свій непоказний вигляд (Олександр Довженко, I, 1958, 425).
2. розм. Такий, як у міністра; достойний міністра. Голос у цього товариша й справді-таки міністерський (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 54).