МІНЕ́Р, а, чол.
1. Військовослужбовець інженерних військ, який спеціалізуються на встановлюванні мін та на розмінуванні місцевості, об’єктів і т. ін. Тож мінеру люди раді По усіх містах були. Він ішов в своїй бригаді — Скрізь, де армії пройшли (Терень Масенко, Срібна дорога, 1946, 44).
2. Фахівець військово-морського флоту з мінної зброї, її використання й знешкодження. Підводний мінер. Він скрадається по дну. Виявляє і знешкоджує ворожі магнітні міни (Вечірній Київ, 20.III 1961, 3).