МІНАРЕ́Т, а, чол. Висока башта при мечеті, з якої муедзин скликає мусульман на молитву. Пишний Босфор майнув золотим пасмом з мечетями, мінаретами (Нечуй-Левицький, III, 1956, 305); Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини, схилялись на схід мулли — «молились» за голодаючих… (Юрій Яновський, I, 1958, 63).
МІНАРЕТ
Тлумачення слова