МІМО́ЗА, и, жін.
1. Рослина (дерево, кущ і т. ін.), деякі види якої мають властивість згортати листя, коли до неї торкаються. Ніжні мімози і ті розгорнули листочки гарячі, мліють без мрії… (Леся Українка, I, 1951, 304); Кущі зелені і стрункі дерева, Мімози плаття димчасто-рожеве, Гарячі квіти в клумбі понад морем… Я, зачарований, гублюсь між ними зором… (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 29); * У порівняннях. Поруч.. сиділа схилена, з лицем Відверненим і ледве що від сліз Обсушеним, тремтяча, мов мімоза, Його кохана Сільвія Мамілла (Іван Франко, XIII, 1954, 204).
2. перен. Про вразливу, недоторкану людину.
3. Вид акації з яскраво-жовтими квітками. В цю мить з-за кущів сірої мімози в золотавих гронах квітів вистрибнув широкогрудий вовчук (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 353); Вона [весна] існувала і в кімнаті гуртожитку у вигляді трьох стеблинок ніжної мімози (Натан Рибак, Час, 1960, 430).