МІМІКРІ́Я, ї, жін.
1. Подібність одних тваринних чи рослинних організмів до інших або до предметів навколишнього середовища; здатність наслідувати навколишнє середовище з метою самозбереження. Природа чудовий митець.. Взяти хоч би забарвлення тварин, птахів і комах. Здебільшого їх колір обумовлюється природними умовами, в яких вони живуть, і часто має захисне значення. Це явище зветься мімікрією (Наука і життя, 9, 1961, 44).
2. перен., книжн. Безпринципне пристосування до оточення, до умов життя. Заряд ненависті в комедіях М. Куліша діє і зараз.. Як добре бачив драматург здатність цих прошарків [міщанства, чиновництва] до мімікрії, хамелеонства, підлоти і зрадництва (Літ., Укр., 18.XII 1962, 3).