МІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до міміка. Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 543); Дарка навмисне зробила зухвале лице, наскільки вистачало в неї мімічних здібностей, але однаково професор не звертав більше уваги на неї (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 261);
// Виражений засобами міміки. Мілевський підійшов до неї [Сані] перегортати ноти; між ними розмова мімічна (Леся Українка, II, 1951, 25); Приваблює глядачів колоритна мімічна сценка за мотивами твору М. Гоголя «Сорочинський ярмарок» у виконанні родини Філіпенків (Літературна газета, 20.XII 1960, 11).
МІМІЧНИЙ
Тлумачення слова