МІМЕТИ́ЗМ, у, чол.
1. біол. Вид мімікрії, який полягає у подібності тварин одного виду (звичайно незахищених) до тварин іншого виду, що мають певні захисні пристосування від ворогів. — Хамелеон за одну мить перефарбовується. Заєць взимку стає білий, як сніг.. А от людина від людини не сховається ніде й нікуди. Немає такої мімікрії, відсутній такий міметизм (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 5).
2. мін. Властивість деяких мінералів шляхом зростання утворювати кристали більш складної симетрії.