МІЛКОТА́, и, жін., розм.
1. Маленькі, дрібні істоти або предмети. — Коло Катрі Мелася — третя моя дочка, а там вже пішла мілкота… (Марко Вовчок, VI, 1956, 246).
2. перен. Мізерність, незначність чого-небудь. Та тільки бійся завжди мілкоти І почуттів, що втислись компромісно. Помре міраж, та буде вже запізно Свою любов у світі віднайти (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 85).