МІХУРЕ́ЦЬ, рця, чол. Зменш. до міхур. У капілярах легенів гемоглобін червоних кров’яних тілець вбирає кисень, який потрапив у кров з повітря легеневих міхурців (Шкільна гігієна, 1954, 78); Зараз викинуло йому на губі гарячковий міхурець (Лесь Мартович, Тв., 1954, 326).
МІХУРЕЦЬ
Тлумачення слова