МІФ, а, чол.
1. Стародавня народна оповідь про явища природи, історичні події тощо або фантастичні оповідання про богів, обожнених героїв, уявних істот. Саме проти дверей над столом, обставленим лавами-ліжками, приходиться фреска, що ілюструє міф про Адоніса та Венеру (Леся Українка, II, 1951, 385); Грали трагедію «Страждання Христові».., променистий міф про померлого й воскреслого бога (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 150).
2. перен. Щось вигадане, неіснуюче, фантастичне. Надворі, там, за парканом тюремним, 6 конституція, якісь закони; Для нас [арештантів] вони є тільки міфом темним (Іван Франко, X, 1954, 154); Буржуазний міф про «повну зайнятість» є справжнісіньким знущанням — робітничий клас завжди бідує через масове безробіття, через невпевненість у завтрашньому дні (Програма КПРС, 1961, 26).