МІ́ДНИК, а, чол. Той, хто виготовляє чи ремонтує мідний посуд або інші мідні вироби; лудильник. Спочатку помагав [Абібула] батькові тесати надгробники, далі покинув, став мідником, а відтак опинивсь у шевця (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 122); Біля тиглів порались.. мідники, переливаючи на гармати казани, свічники, дзвони (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 329).
МІДНИК
Тлумачення слова