МІЧЕНИЙ

МІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мітити 1. — Так це ж хлібина також моя! — А вона в тебе що, мічена? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 288); За теслярами, грабарями прийшов і скульптор в Дніпроград, Прийшов обпалений боями. В походах мічений рубцями, — Митець народний і солдат (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 135);
//  у знач. прикм. Юрко догадувався, що господар грав міченими картами, але протестувати не насмілювався (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 92).
▲ Мічені атоми — атоми, що відрізняються від інших атомів того самого хімічного елемента радіоактивністю й масою або лише масою. З допомогою мічених атомів тепер можна стежити як за фізичними, так і за хімічними перетвореннями речовин (Наука і життя, 5, 1956, 7).