МІА́ЗМИ, ів, мн. (одн. міазма, и, жін.).
1. Отруйні випари, гази, що утворюються від гниття. Вода [річки Грузької] каламутна, ширить сморід і міазми, погрожує хворобами (Літературна Україна, 18.I 1963, 4).
2. чого, перен. Те, що отруює свідомість людини. Міазмами буржуазного декадансу була заражена і певна частина молодої літературної генерації (Поезія і революція, 1956, 73).