МЕТУШЛИ́ВО. Присл. до метушливий. Він метушливо підсовував людям то стілець, то ослін (Петро Панч, В дорозі, 1959, 145); Вона кришила хліб, і кури веселою зграйкою метушливо хапали крихти (Олесь Донченко, IV, 1957, 247); Заскрипіли задні лави, метушливо загупали об підлогу чоботи (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 99).
МЕТУШЛИВО
Тлумачення слова