МЕ́ТКО. Присл. до меткий. Христя метко вертнулася, скочила з полу й побігла в горниці (Панас Мирний, III, 1954, 201); Я так полюбив кадильницю, що мало вже не навчився орудувати нею так метко, як отець Олександер (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 4).
МЕТКО
Тлумачення слова