МЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до мести 1. Без хазяйки хата не метена (Номис, 1864, № 10098); Невеличкий перон, видно давно метений і невідомо коли ремонтований, швидко спустів (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 14);
// метено, безос. присудк. сл. А в тому саду Чисто метено Ще й хрещатим барвіночком Дрібно плетено (Українські народні ліричні пісні, 1958, 82).
МЕТЕНИЙ
Тлумачення слова