МЕРТВИ́ТИ, влю, виш; мн. мертвлять; недок., перех.
1. Робити мертвим, позбавляти життя; убивати. Старих людей турки мертвили (Словник Грінченка); Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в’ялили, І ждала благодатного дощу Земля в той рік (Максим Рильський, II, 1960, 292).
2. перен. Позбавляти життєвості, бадьорості. Така вже суть християнства, що воно не спонукає до розвитку всіх духовних і фізичних сил людини, а, навпаки, мертвить, тамує їх (Радянське літературознавство, 18, 1955, 224).