МЕНЬО́К, нька, чол., діал. Зменш.-пестл. до мень. Під лавою щось хлюпнуло у воді, жінка одразу ж нагинається й радіє, підіймаючи з долівки чималу макітру: в ній темніють живі в’юни, невеликий меньок і кілька линків (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 602); * У порівняннях. Уже троянці вгамовались, Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли (Іван Котляревський, I, 1952, 159).
МЕНЬОК
Тлумачення слова