МЕХА́НІКА, и, жін.
1. Наука про механічний рух тіл та про взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Механічні рухи вивчаються в розділі фізики, що називається механікою. Слово «механіка» походить від грецького слова «механе», що означає машина або пристрій (Фізика, I, 1957, 9); Закон механіки говорить, що дія рівна протидії (Ленін, 9, 1949, 39).
Небесна механіка — розділ астрономії, який вивчає рух небесних тіл; самий рух небесних тіл. Закон всесвітнього тяжіння прояснює особливості руху Місяця і планет, які притягуються одне до одного. Ці проблеми вивчає небесна механіка, яка завдяки математичним працям астрономів набула високої досконалості (Наука і життя, 6, 1964, 50).
2. Галузь техніки, що застосовує закони про рух і сили для розв’язання практичних завдань. — Ми з моїм приятелем-італійцем довго вчились механіки, довго розкидали розумом та роздивлялись, як зроблені дзиґар і на баштах (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 10); Скільки радощів материнському серцю від того, що він добре вчиться, що вчителі його хвалять, кажуть, що в нього є математичні здібності, а те, що в нього є нахил до всякої механіки, до радіотехніки, це вона й сама знає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 86); Будівельна механіка.
3. перен., розм. Складна прихована будова чого-небудь. — Забажаєш пізнати внутрішню структуру, так сказати, механіку твору, потім складники, з яких його скомпоновано (Іван Франко, III, 1950, 36);
// Про хитро замаскований учинок, справу. — А начальника лабораторії навіщо заарештували? От уже знайшли кандидатуру. Механіка цієї справи мені цілком ясна, мене саму Малахов взяти не наважився, так на тому начальникові окошилося (Вадим Собко, Справа.., 1959, 112).